Зведення:
- Російські та китайські державні ЗМІ, а також облікові записи, пов’язані з керівництвом, попрацювали разом задля того, щоб вплинути на думку суспільства в Китаї, на Тайвані та на думку китайської діаспори на користь вторгнення в Україну під приводом «денацифікації», як показує тайванська громадська організація Doublethink Lab (DTL).
- Аналіз вказує на боротьбу за вплив у китайській діаспорі і здатність китайських державних ЗМІ впливати на суспільну думку, навіть не дивлячись на те, що КПК утримується від офіційної лінії.
- Китайськомовні облікові записи російських державних ЗМІ просували ідею денацифікації щодо вторгнення ще перед тим, як державні ЗМІ Китаю (Global Times/CGTN etc.) підтримали аргументи президента Путіна щодо розширення НАТО після початку бойових дій, а пізніше зосередилися на самій ідеї денацифікації, посилаючись на виступи та промови російських речників. Китайські та російські ЗМІ мають угоди про співпрацю з 2015 року.
- Китайські державні медіа-блоги заохочували почуття солідарності між Росією та Китаєм на основі спільних страждань від «іноземних сил, що втручаються у внутрішні справи» та нацизму, що має іноземний капітал.
- Їхні зусилля зосереджені на опублікованій російськими ЗМІ (News Front/Rusvesna) у Facebook у 2019 році фотографії українського ветерана, який брав участь у марші проти екстрадиції у Гонконгу. У 2019 році, російські та державні ЗМІ (Global Times/Guancha) спільно використали це фото як хибний доказ того, що Захід фінансував український неонацистський батальйон “Азов”, який брав участь у протестах у Гонконгу 2019-2020 років (проти поправок до законодавства), що дозволяють екстрадувати підозрюваних у скоєнні злочинів на материковий Китай).
- З 26 лютого, коли Росія потрапила під економічні санкції Заходу і після того, як міністр закордонних справ Китаю Ван І поговорив зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим, акаунти Вейбо (Weibo), включаючи впливову агенцію ЗМІ Гуаньча (Guancha), почали використовувати фотографію з Facebook 2019 року за підтримки державних блогів, повторюючи помилкове твердження про те, що США фінансували неонацистський батальйон “Азов”, що входить до складу української армії, щоб вони брали участь у демонстраціях проти екстрадиції у Гонконгу.
- Відновивши цей “самородок дезінформації”, теми України, нацизму та іноземного втручання стали включатися до китайських онлайн-спільнот та обговорень, що в свою чергу призвело до підтримки дій Росії в Україні.
- Брехливі наративи навколо української підтримки ультраправих також поширюються на Facebook і YouTube на Тайвані пропартійним політиком Хоу Хань-Тінгом (Hou Han-ting) та прокитайською медійною особистістю Хуан Чі-Сянь (Huang Chih-Hsien), які публікують хибний контент, пов’язаний із зростанням нацизму. в Україні.
- Швидкість, з якою тема впровадилася в китайське інформаційне середовище, показує, як легко китайсько-російське медійне співробітництво може розповсюджувати дезінформацію, посилаючись один на одного і тим самим розширюючи точки зору один одного.
- Аналіз ключових слів у соцмережах Weibo, Facebook та Twitter показує, як контент звинувачення у бік України у підтримці нацизму та повідомленням про зв’язки між батальйоном “Азов” та протестним рухом у Гонконгу набирав обертів з різною швидкістю та різними акцентами, при цьому Weibo більше сфокусований на помилкового зв’язку між батальйоном „Азов“ та Гонконгом, ніж Facebook або Twitter, де обговорення „нацистів“ зустрічається частіше. Зрештою, навіть незважаючи на те, що російським офіційним особам заборонено мати акаунти на платформах західних соцмереж, китайський медіа-дискурс продовжує розповсюджувати пропаганду серед китайської діаспори, тим самим знеславивши імідж України серед китайських інтернет-користувачів.
Передісторія
22 лютого президент РФ Володимир Путін опублікував телезвернення, в якому встановив історичний фундамент агресії проти України, пов’язану з посяганням НАТО на схід та історичною ворожнечею між Заходом та Росією. У виступі мова йшла про підтримку з боку країн НАТО ультраправих націоналістів та неонацистів в Україні, “які ніколи не пробачать мешканцям Криму та Севастополя за вільний вибір возз’єднання з Росією” як виправдання військових дій.
Російські інформаційні операції на початку війни прагнули виправдати вторгнення, зосередившись на зв’язках між Україною та неонацизмом, зображуючи політичні кола України, що контролюються нацистськими ультраправими та олігархами, що використовують підтримку Заходу та корумповані настільки, що готові використовувати громадян України, як “живий щит”.
Пропаганда Кремля також просувала точку зору про те, що українські нацисти мали намір переслідувати проросійських сепаратистів у ДНР та ЛНР (за версією Путіна), і люди саме цих регіонів просили Росію про втручання від їхнього імені.
Українські правоохоронні органи були помилково звинувачені у придушенні свободи слова, переслідуванні політичної опозиції, вбивствах журналістів та закритті дисидентських ЗМІ, тоді як Верховна Рада (однопалатний парламент України) нібито дискримінувала антиросійських політиків, що призвело до переслідування російських співвітчизників.
Інформаційні операції Кремля фокусувалися на діяльності батальйону “Азов”, ультраправого екстремісткого підрозділу добровольчої групи Національної Гвардії України, який сформувався у 2014 році з ультранаціоналістичної групи “Патріот України” та неонацистської політичної партії Соціальної Національної асамблеї (СНА), та в свою чергу лідером СНА та засновником батальйону „Азов“ є Андрій Білецький.
Батальйон “Азов” став відомим під час успішної оборони міста Маріуполя проти проросійських сепаратистів під час Кримського конфлікту 2014 року. Після цього Міністерство внутрішніх справ профінансувало добровольчу групу на знак визнання її успіху у відбитті від російських свійськ, а також мовчазного визнання того, що офіційні збройні сили потребують їхньої підтримки.
У світлі такого збігу штовхаючих факторів, у Росії не залишалося іншого вибору, окрім як розпочати “спеціальну військову операцію”, щоб “демілітаризувати та денацифікувати Україну”, зберегти стабільність у регіоні та доставляти гуманітарну допомогу, згідно з російськими державними ЗМІ.
Те, що уряд України справді підтримував ультраправі добровольчі сили, які налічували не більше, ніж 2,000 членів, і є корінням правди, на якій тримається згнила історія Путіна. Путін не пояснює пом’якшувальних обставин — агресивної війни в Криму, яку розпочав його власний уряд, — які змусили український уряд діяти. Московські ЗМІ також не згадують, що український уряд у 2022 році посилив закони, що карають за антисемітизм і расову дискримінацію для того, щоб стримати поширення ультраправої ідеології. Щодо підтримки населення, у виборах до Конгресу 2019 року патрія СНА Білецького набрала близько 2,15% голосів, тим самим не отримавши жодного місця в Конгресі; Президент України Володимир Зеленський, єврей за національністю, навпаки, набрав 73,22% голосів на виборах Президента того ж року.
Таким чином, незважаючи на те, що це правда, що ультраправі сили є у Збройних силах України, їхня ідеологія існує на самому дні панівної політики — вона більш ізольована, ніж аналогічне представництво у Франції та Німеччині, не кажучи вже про уряд, і не користується підтримкою населення.
Співпраця державних ЗМІ об’єднує наративи Кремля та Пекіна
Аналіз Doublethink Lab показує, що до вторгнення Росії обговорення навколо “українських нацистів” не було знайомим китайським співтовариствам, ця тема ніяк не привертала увагу в китайському медіа-середовищі. Після вторгнення китайські державні ЗМІ, блоги та відеоплатформи стали переповнені контентом про український нацизм. Як зловмисні та помилкові повідомлення, що розповсюджувалися в Росії протягом кількох років, майже миттєво перекочували в китайський онлайн-дискурс?
Співпраця між китайськими та російськими державними ЗМІ є головним чинником. У 2015 році Russia Today (RT) підписали угоду про співпрацю з Центральним телебаченням Китаю, а Центральне радіо та телебачення Китаю обоє співпрацюють з російською газетою „Російська правда“ (РП) для спільного випуску китайсько-російських заголовків з 2018 року. На додачу, російські державні ЗМІ, включаючи агенство новин „Спутнік“, публікують новини китайською для китайських читачів і керують обліковими записами в Weibo.
Такі угоди заклали основу для того, щоб китайські державні ЗМІ швидко підхоплювали та цитували повідомлення російських ЗМІ, зокрема ті, які наголошували на зв’язку між українським урядом та неонацистами. Наприклад, портал Russia Today китайською мовою у Weibo повідомив про промову Путіна від 22 лютого і дав посилання на статтю, в якій український уряд критикується за підтримку нацизму. Через два дні китайський відділ Супутника заявив, що НАТО підтримує нацистів в уряді України.
Після оголошення Путіним 24 лютого спеціальної військової операції китайські мовні та друковані ЗМІ, зокрема China News Network, Toutiao News, Guancha, Global Times, Xinhua та Міністерство закордонних справ, і це лише деякі, опублікували контент, пов’язаний з телефонною розмовою міністра закордонних справ Китаю Ван І та його російським колегою Сергієм Лавровим. Цей контент підтримував ідею про те, що Росія вживає необхідних заходів безпеки у відповідь на розширення США та НАТО на схід та порушення Мінських мирних угод.
25 лютого телеканал CGTN процитував Лаврова, який звинуватив український уряд у нацизмі. Наступного дня, коли Росія опинилася під західними економічними санкціями, впливові акаунти Weibo, пов’язані з державою, почали заохочувати почуття солідарності між Росією та Китаєм на основі взаємних страждань від рук «іноземних сил, які втручаються у внутрішні справи» та нацизму, що фінансується Заходом.
Їхні зусилля були зосереджені на опублікованому російськими ЗМІ (News Front/Русвесна) у Facebook у 2019 році зображенні українського ветерана, який брав участь у марші проти екстрадиції в Гонконгу.
У 2019 році китайські державні ЗМІ (Global Times/Guancha) використали це зображення для просування хибної інформації про те, що США фінансували український неонацистський батальйон «Азов» для участі у протестах Руху парасольок у Гонконгу у 2019–2020 роках. .
З того часу це твердження було спростовано робочою групою ЄС проти дезінформації Управлінням закордонних справ Європейського союзу, яка не знайшла доказів того, що США оплачували дорожні витрати членів українських ультраправих. Група процитувала заяву з одного російського блогу як одне з «декілька повторюваних російських дезінформаційних наративів, що зображують США і Захід як прихильників екстремізму в геополітичних інтересах, Україну як нацистську державу, а протести в Гонконгу як незаконні».
Через три дні після початку війни, акаунти в Вейбо, включаючи пов’язаний із державою синдикат Guancha, почали використовувати фотографію з Facebook 2019 року, за підтримки інших блогів, пов’язаних із державою, які повторюють заяви.
Ця тактика успішно пов’язала між собою обговорення нацизму та “втручання іноземних сил у внутрішні справи Китаю” у китайському онлайн-дискурсі, тим самим вплинувши на суспільство, щоб воно підтримувало російське вторгнення в Україну. МЗС Китаю не зайняло офіційної позиції щодо українсько-нацистської точки зору, що дозволяє йому зберігати позицію правдоподібного заперечення своєї підтримки мотивів Росії, якщо Пекін спробує виступити посередником у конфлікті.
Примітно, що це не вперше, коли російські та китайські державні ЗМІ посилюють висловлювання одне одного. В іншому прикладі російський державний телеканал RT у січні 2020 року показав документальний фільм під назвою “Гонконг без маски”, звинувачуючи ЦРУ, організацію Freedom House та Національний фонд демократії у “закулісній грі” у боротьбі проти екстрадиції Гонконгу.
Тайвань
Тим часом у Тайвані, де медіа-середовище відносно вільне, аналогічний контент почав з’являтися в облікових записах Facebook відомих прокитайських діячів, починаючи з Ван Пін-Чунга, давнього прихильника об’єднання з Китаєм. У повідомленні від 22 лютого, одночасно з промовою Путіна, що визначає основу для вторгнення, Ван заявив, що український уряд потурав жорстоким розправам над росіянами на спірній території Східної України з боку ультраправих нацистських сил.
У наступні дні такі ж хибні наративи про український нацизм поширилися серед тайванських ЗМІ. 27 лютого прокитайський політик Хоу Хань-Тінг (YouTube) та прокитайський медійний діяч Хуан Чі-Сянь (Facebook) опублікували хибний контент, пов’язаний зі зростанням неонацизму та пов’язаної з ним корупції в Україні. Час публікації приблизно відповідає часу появи такого матеріалу на Weibo.
На момент написання статті контент, який звинувачує Україну в нацизмі та повідомляє про зв’язки між батальйоном «Азов» та гонконгським рухом, був поширений у різних китайських соціальних мережах та контент-фермах, а також на відеоплатформах, таких як Douyin, Xigua та YouTube.
Аналіз ключових слів
Аналіз Doublethink Lab досліджував текстовий контент у Weibo, Facebook та Twitter з 22 лютого по 8 березня у пошуках ключових слів «батальйон «Азов»» та «нацист» (як спрощеними, так і традиційними символами). На графіку нижче вісь Y для Weibo показує відносні зміни популярності ключових слів, де 100 — найвища точка, а 0 — найнижча; Для Facebook вісь Y представляє загальну кількість взаємодій (про те, як враховуються лайки, репости та коментарі, див. Crowdtangle); вісь Y Twitter – це загальна кількість твітів.
Аналіз показує, що на Weibo термін «батальйон «Азов» набагато популярніший, ніж «нацисти», і йому надали сильний імпульс відео Guancha від 1 березня і пост від 3 березня аккаунта Комуністичної ліги молоді, що представляє групу і пов’язує його діяльність в Гонконгу протестів проти закону про екстрадицію.
У цей час російські танки наближалися до Києва і готувалися до облоги, що триває, а російські війська зайняли місто Херсон на півдні України. 3 березня інформаційне агентство Супутник повідомило, що українські неонацисти стріляли в громадян Китаю, що спричинило черговий сплеск уваги до ключових слів на Weibo.
Кульмінацією «нацистської» дискусії стало 28 лютого, викликане повідомленнями посольства Росії в Китаї та великих китайських ЗМІ, які звинувачують український нацистський уряд у жорстоких тортурах полонених російських солдатів. Важливо відзначити, що немає жодних доказів того, що Weibo цензурував слово «нацист».
Facebook і Twitter мають абсолютно протилежну тенденцію: термін «нацист» привертає набагато більше уваги, ніж батальйон «Азов». Обидві платформи заборонені в Китаї, а китайськомовні користувачі – це користувачі в основному з Тайваню, Гонконгу та Макао, а також китайської діаспори у Південно-Східній Азії та за кордоном.
Цілком можливо, що повідомлення, які стосуються батальйону «Азов», знаходять сильніший відгук на Weibo, тому що база користувачів, керуючись різними урядовими інструментами цензури та контролю, більш тяжіє до контенту, який несе в собі знайомі повідомлення, такі як «фінансується Заходом» або «має відношення до безладів у Гонконгу», ніж китайські користувачі в інших регіонах.
У Facebook перша хвиля обговорення нацизму досягла піку 25 лютого наступного дня після початку війни. На Тайвані однією з найпопулярніших статей про війну, яку ми знайшли, був запис у блозі Mindi World News, в якій зібрані світові новини про українсько-російську війну та виступи Путіна перед тайванською аудиторією. Кульмінацією другої хвилі стало 27 лютого, викликане популярними постами прокитайських акаунтів у Facebook, таких як Underworld, Хоу Хань-Тінг та Хуан Чі-Сянь. Пости про нацифікацію України викликали чергову хвилю обговорення. Член міської ради Тайбея Чіу Вей-Чіє, який висловлює свою особисту думку про те, чи Україна була нацистською, стверджуючи, що невеликої кількості правих груп в Україні в минулому недостатньо, щоб представляти Україну в цілому зараз, був найпопулярнішим постом, і 2 березня дискусія досягла апогею. Пік четвертої хвилі припав на 7 березня, коли прокитайські політики Цай Чен-юань та Чіу І виступили з проросійськими та антиукраїнськими заявами.
Висновок
Аналіз показує, що хоча згадки про Україну та нацизм у китайському інформаційному середовищі існували до виступу Путіна на телебаченні 22 лютого, вони були нечастими. Після того, як китайські державні ЗМІ опублікували розмову між міністрами закордонних справ Китаю та Росії, впливові облікові записи Weibo почали репостити теорію змови батальйону «Азов», сприяючи розвитку дискусії. Незважаючи на бурхливий обмін думками в офіційних ЗМІ між патріотично налаштованими користувачами мережі, станом на третій тиждень після початку війни міністерство закордонних справ Китаю публічно не обговорювало це питання.
Подібні заплутані повідомлення також з’явилися під час протестів проти екстрадиції у Гонконгу у 2019 році. У 2019 році російські ЗМІ повідомили, що західні країни спонсорували членів батальйону «Азов» та допомагали руху проти екстрадиції в Гонконгу, знову активуючи знайомий спосіб втручання іноземних сил у внутрішні справи Китаю. Китайські ЗМІ відразу процитували заяву Росії та розширили дискурс. Тенденція зрозуміла: одна сторона створює, а інша розширює, спотворюючи інформацію так, як це вигідно обом країнам.
Серед користувачів Тайваню дискусію про нацизм спочатку ініціювали впливові фігури, що аналізували Путіна. Аналіз показує, що захист Тайванем свободи слова дозволяє процвітати безлічі думок, і в рамках цього прокитайського дискурсу поширення певних інформаційних моментів не є чимось незвичайним.
Оскільки різні ЗМІ та інтернет-платформи блокують російських офіційних осіб та російські пропагандистські канали, не слід недооцінювати вплив дискусій на Weibo на ширшу китайськомовну діаспору. Китайські дискурси продовжують розповсюджувати російську політичну пропаганду через Weibo, Douyin, YouTube та інші платформи, створюючи негативний образ України серед китайських користувачів.